Колокольчиковий дзвін-тріо

Закінчила і я свою шкатулочку в цьому гарному проекті організованим Корицею. Подивившись на галерею і массу гарних робіт і ще й на закінчений варіант Кориці шкатулочки знайшла в собі сили, незважаючи на жару і лінь щось робити, довести це тріо до кінця.

Вийшов в мене такий собі турецький варіант колокольчиків, так як прикрасила все кутасиками. Коробочку для вишивки взяла деревяну, покрасила , пройшлась наждачкою, вишивку зробила пінкіпом на кришечку до коробочки-кінцевий варіант мені сподобався. Ще й замочок маленький знайшовся.

Нитки перловочки різної товщини, 8,12 і ще одна ниточка меланжева,товщина якої я незнаю(але грубша за 8), клубочок куплений в Україні, саме нею виконані основні сатинові шовчики. Бісер-темно коричнового золотявого відтінку.

І звичайно аби їй було не одиноко маячок і біскорню доробила. Це вперше що я берусь за якийсь проект вдруге, я вже подушечку ароматичну з цього проекту робила і думала на цьому кінець. Але закінчений варіант коробочки не залишив мене байдужою.

Маленькі дрібнички

От давненько я тут вже не була. Будучи вдома, на іншому краю землі в повному розуміння цього словосполучення, немала часу ні нащо окрім реального спілкування. Тож показую вам мої улюблені старенькі , маленькі біскорнюшки. Колись була така задумка використовувати всі маленькі кусочки тканини, ніщого не викидувати а ось пригодиться. Саме так і получилось тріо-дві біскорню і кубік брелочок.

 Взялась я до віртуального  і реального оновлення всього створеного мною. Походила я по Львівським магазинчикам, багетним майстерням, оновила свій склад всього рукодільного і не тільки, прилетіла до канадського дому повна радості і задоволення. А ще по роздарювала своє багатство рідним і дорогим серцю людям. От хочу навести порядок у свому рукодільному світі. Наразі перевезла свої нероздарені творіння сюди. Чоловік похитує головою, скільки роботи чекає його рук, вирізання заново скла і т.д. А я радію. Все рідне серцю коло мене. Воно гріє душу і надихає на майбутнє. Ніколи не думала що буду так далеко від рідних і близьких, тим більше не думала що буду перевозити у валізках рукодільне добре та й ще в розібраному стані. Але бачу що в тому є свій позитив. Смак все таки міняється, те що оформлялось і вишивалось хоча б два три роки тому, зараз постає в очах в зовсім іншому світлі. Дивно і незвично як колись могло подобатись одне оформлення а зараз сприйматись як зовсім не підходяще. Тож думаю в змінах не має нічого поганого а навпаки. Додає позитивного настрою. Приємно потримати і розглядати щось з минулого-навіює свої спогади і старі мрії-які можуть втілитись в життя. Я думаю що по фото біскорню і кубіка явно видно про що мені мріється))))