Уже після переїзду, рамки міняти стало дорогим задоволенням. А картина так і лежала в розібраному стані. Серце придумало пошити скатертину, але .. розум підказував шукати тканину для пошиття з деревами. Можливо так і би було, ідовго як б її шукала, і розчаровувалась що я її не находжу. Якби на очі не попали кусочки від попередніх проектів. Ну і була не була, попідставляла, понарізала і зішила скатертину.Виглядає добре, трошки освіжила старий монохром. На свій теперішній смак скажу що якщо б взялась вишивати таке знову, явно чорне по білому б не робила, може бурдові або теракотові кольори, тай тканина була б рівномірка, але стареньке є стареньке. Ще одна моя переробка, ух, тішусь що їх зосталось всього три, принаймні ті що тре перешити))))
З шиттям у мене таж історія, я хвацько берусь, швидко нарізаю, піставляю, вроді все підходить. З підбором тканин за собою гріха не чую. А от акуратності мені все таки бракує. Хоча саме ця скатертина почала все потроху згладжувати, маю на увазі моє вміння покращується. Хоча все ще в мене попереду. Надіюсь і шити я буду так як вишивати.))
До фото скатертина, додам ще фото хлібнички, чи то цукернички, хоча у мене кексівничка получилась. Був настрій зішити щось таке осіннє і тепле, так кексів з ожини напекти, от і все вмить натворила. Тут популярні кекси, називають їх мафіни, і фрукти в них завжди по сезону. Тому підтриую традицію. Хоча кекси я любила завжди, і саме з них почалаь моя любов до кулінаріїї. Але про це якось в іншому пості