А вчора у мене було день народження, і якось я довго думала признаватись тут чи ні, і як бачити, от така я скромна дівуля признаюсь і тут. От мені вже 29, старію старію, а може молодію..... А сьогодні я до вас зі старенькою декретною роботою, з тих часів коли вишивалось все підряд з дитячої тематики.От ця мишка вже пережила два переїзди, рамка вже трошки понищилась, але думаю їй це на користь, може з часом перетвориться на стареньку милу серцю картинку,хоча вона вже такою і є. Мишка, чергова, старенька, вишита на залишках Аїди14, автор схеми невідомий. От був колись такий зі мною період-всі залишки тканинки для вишивання треба було задіяти, неважливо на що, і особливо все чомусь в рамку запихувати, під скло. Видно що тоді швейної машинки я не мала, і якось в інтеренет не заглядувала за способами оформлення вишивки.Але в цій мишці вся я, дитяча я і доросла я. Ох як я дитинстві любила чорничне повидло, намазане на хліб з маслом, смакувало краще ніж шоколадка. Зараз уже більше полюбляю пончики і тортики, шоколадки, все солодке люблю, правда в міру.Хоча дня без солодкого не проживу, все бракує чогось посмакуваки, хоча ю солодку каву))
Не знала я чи виставляти в блозі цю картиночку чи ні,(нічого в ній такого особливого немає), мацьопство з декретного часу, але все таки розглядаю блог не тільки як спосіб похвастатись чимось а і спосіб посорбувати , записати і заархівувати все зроблене руками, тому її дописую до компанії. Помічаю як з часом міняються мої вподобання, від дитячого милого оку до чогось більш практичного, від вишивки до шиття і їхнього поєднання. Все таки блог гарний спосіб побачити себе зі сторони.


















































