У кожної з нас є такі маленькі дрібнички які несуть у собі певні спогади. Рука не піднімається такі дрібнички викинути у сміття. Ми бережемо їх десь далеко в конвертах, коробочках, десь далеко у шухлядах де ніхто ніколи не залазить.
Мені на очі вчора попалась така собі коробка, з дерева, зі шклом яку можна вішати на стіну. ЇЇ можна відкривати, має магнітну закльопку. Автор чи то виробник пропонував вмістити фотографії чи скажімо квитки на фільм, і назвав цю коробочку" Memory Box"
Довго не думаючи понеслась я з нею додому, вибила задню стінку, натянула на неї свою любиму тканинку, з вшитою вишивкою від Helene. Саме її я якраз закінчила того ранку,така приємна робота, усього кілька хрестиків а стільки емоцій, і як хороше передана ідея.
Помістила я в неї фотографії дівчат, що ми колись робили на паспорт, ше й найшла фото випускного з садочку, і жаль такі милі штучки викидати, і знаю що не потрібні, а от все ношу деякі такі фото зі собою, так на згадку. В документах найшла я ще й клаптик тканинки, який мала моя Масюся коли ми лежали в роддомі, дивно як такі клаптики ще існують, от свій я зберегла. Знаю що така коробочка буде замалою якщо скажімо попістити в неї всі відкритки, валентинки. Маю коліжанку-для якої треба саквоях- така от коробочка таки вмістить може десяту частину того багажу який у неї накопився, але вона береже кожен клаптик як зіницю ока.
От з такими думками показую я вам свою коробочку спогадів, наразі в пошуках маленьких шпильок аби дочіпляти усі такі дрібнички на неї, у комплеткі було усього кілька, нехватило))))
