Гілочка з чорницями. Смакота яка дарована природою.
По закінченню літа і з приходом осені наступає пора смакувати частинку літнього тепла. Тепла яке збережене у овочах і фруктах.
Осінь поступово приходить. Розмальовує граючись перзликом листочки на деревах. Осінь як дама з особливим характером, подекуди ніжним і теплий як бабине літо а подекуди і сумним з проливними дощами вступає в свої володіння.
Якою вона б не була, але я її люблю. Особливо за її дари і її кольори, а ще за час подумати, зупинитись, вдихнути повітря на повні груди.
Найкращий час для рукоділля -це напевне таки осінь.
Особливою получилась у мене цього разу рамочка. Основа рамки-дубовий паркет, вивернутий, складений і пофарбований водяною синьою морілкою, далі покритий горіховою олійною морілкою і покритий лаком з балончика. Вперше такі експерименти для такої простісінької вишивки. Але результат подобався настільки, що хочу тепер безмежну кількість таких же рамок. А що для них вишити-думаю найдеться гора вишивок. От гілочка шипшини-уже сумлінно готується - як пара до чорниці. Автор схемки невідомий- підознюю що німецький.Хто знає підкажіть, впишу. Подумую що це Rico, так як стиль подання і оформлення у вигляді скатертини таки їхній.
"The Primitive Autumn"
