Friday, 29 January 2016

Moose in snow-Framed Hearts

Cтала я появлятись в блозі аж раз на місяць, ну може 2 рази, що зі мною робиться незнаю, може бажання пропадає, може часу не хватає, хоча на чужі творіння я частенько заглядаю, а от своєю голочкою ковиряю не часто.
Зима діє чи як))). Я правда не з пустими руками сьогодні. Оформились аж два мацьопства. Вишиті лосікі були ше в грудні позаминулого року(ото у мене нова звичка, вишити і не оформити). Була ідея навіть перешити дату на 2016, але шкода стало, хай для історії буде. Тянула я з оформленням сама незнаю чого, не бачила я їх на подушці, хоч кілька раз прикладала, для пошиття мягеньких сердечок вони були завеликі, отак і пролежали у шухляді накриті різними тканюшечками більше року.
І все таки найшли вони себе, поселились в рамочках. Ну не можу я без рамочок, хоть як і куди мене не прикладай, я все вертаюсь до любимих рамочок для вишивки. Любиме у мене то діло, таке магічне поєднання, зачаровує мене.
Сьогодні навіть завдяки снігопаду не поїхала на роботу(працювала з дому) і сфотографувала моїх лосіків. Сніг намочив одну світлу рамку, яка залишилась не пофарбованою, так як її натуральний колір пасував рожкам. Як висохне-може перефотографую, але наразі так. Основа дубовий паркет,серединка вирізана, одна з рамок фарбована-"шоколадною" воляною морілкою










Saturday, 2 January 2016

Christmas Ornaments-Christmas Sweaters

Знаєте коли найкраще займатись рукодільництвом, в перший день нового року. Усі висипаються, ніхто нікуди не спішить, в хаті прибрано і наварено, ляпота. Була не була, а запали мені в душу плетені светрики, мацьопунькі, побачила я один такий у когось в гостях і закохалась. Плести я не вмію, тому вишивалось і шилось. Вишивка від Christian Dahlbeck, яка не дає мені спокою уже добрий місяць. Подобається все, і хочеться все, особливо нову її книжульцію я б погортала.
Светрики получились тепленькі, з флісом як внутрішньою підкладкою. Чоловік зкрутив з дроту мені дві вішалочки і вуаля...

 Вишилось за дві годинки, вшилось десь тоже за 2. Ше і маленькі дзвіночки пришила, вчасно попались під руки. Давненько вони в мене були, ще десь з після різдвяної розпродажі.



На останок хочу показати наших підростаючих красунечок...
Зоя і Кукі Кицьківни)) як лагодні називає їх мій чоловіченько

Кожна зі своїм характером) , забіякі між собою і такі лагідні з нами. Пів ялинкових прикрас у нас виваляні по підлозі, один збитий вазонок, і спинка дивана у мацьопких дирочках від пазурів. І то лише манюнька частинка кицьківних пригод))